Коли слово рівнозначне дії: про "АРМАгедон" для корупціонерів
У столичному університеті, де стіни зберігають пам’ять про покоління мислячих і небайдужих, відбулася подія, що виходить за межі звичайної презентації книги. У Червоному корпусі КНУ імені Тараса Шевченка, на юридичному факультеті, який свого часу закінчила авторка, було представлено книжку Олени Думи "АРМАгедон для корупціонерів. Тіні великих грошей", що вийшла у видавництві «Саміт-Книга», директор Іван Степурін.
Ця книга — не завершення. Це не сповідь на пенсії, не сухий звіт про службову діяльність, а радше жива хроніка боротьби, що точиться просто зараз. «У нас немає часу на очікування, ми маємо діяти тут і зараз», — заявляє авторка з перших сторінок.
На презентації були присутні представники всіх гілок влади, духовенства, силових структур, судді, науковці, військові, студенти. І це не випадковість. Бо ця книга — не для обраних, а для всіх, хто усвідомлює, що реальна зміна починається не з гасел, а з щоденної відповідальності.
Книга, попри тривожну назву, написана мовою життя — щирою, іноді жорсткою, іноді іронічною. Це не лише розповідь про особистий досвід очільниці АРМА — це розвідка в глибини того, що називають системою. Там, де “реформа” часто — це лише декорація, а “нейтралітет” — зручне прикриття байдужості.
«Байдужість — це найбільша небезпека для країни», — каже Олена Дума, і ця теза пронизує всю книгу червоною ниткою.
У шістнадцяти розділах — реальні справи, реальні опори, справжні втрати й перемоги. Від спроб адвокатів олігархів зупинити арешти активів агресора до збереження державних підприємств, які перебували на межі розпаду. Від обструкцій у судах — до рішень, які дозволили мільярдам потрапити в оборонний бюджет, а не в кишені схемотворців.
Авторка не боїться називати речі своїми іменами — чи то йдеться про пострадянські метастази у держструктурах, чи про хибну мораль тих, хто найгучніше кричить про “боротьбу”, прикриваючи власні інтереси.
«Це книга не про відсутність страху, а про перемогу над ним», — пише Дума. — «Це історія про вибір: мовчати чи діяти. Залишитися осторонь чи залишити слід».
Цей вибір — не абстракція. Він оформлюється у вигляді ініційованих законопроєктів, судових баталій, конфіскованих маєтків, арештованих мільйонів, переданих на потреби армії. А ще — у вигляді тиску, інформаційних атак і спротиву з боку тих, хто звик жити в тіні великих грошей.
Проте головний герой цієї книги — не система. І навіть не сама авторка. Головний герой — це читач, кожен із нас, хто опиняється перед вибором: залишатися в тіні чи виходити на світло. Хто розуміє, що корупція — це не лише про чиновників, а про побутову норму “аби як”, яку ми дозволяємо в собі й у країні.
«Це боротьба не з кимось. Це боротьба за щось. За майбутнє», — резюмує авторка.
Книга Олени Думи — це не мемуари, а сигнал. Не підсумок, а запрошення до дії. Це заклик думати критично, діяти рішуче й жити з гідністю. У час, коли країна веде війну на всіх фронтах — і фізичному, і моральному, — така література потрібна, як свіже повітря.
Вона не дає відповідей на всі питання. Але вона дає приклад.
А приклад — це завжди більше, ніж слова.
Літературною редакторкою книги стала головна редакторка Часопису «Київ дипломатичний» Антоніна Ліннік.
Світлини Івана Степуріна та організаторів