Звернення Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука до Саейму Латвійської Республіки
Шановний Пане Спікере, дорогий Едвардсе!
Шановний пане Президенте!
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановні депутати, члени уряду!
Дорогі громадяни Латвії!
Дякую за можливість звернутися до вас у цей особливий день.
Рівно рік тому на світанку мирну Україну розбудили вибухи російських ракет, ревіння московських танків і гул ворожих літаків та гвинтокрилів.
Того страшного лютневого ранку в наш дім прийшла кривава війна, передвісником якої вісім років перед тим стало підступне загарбання Криму і Донбасу.
Повномасштабне вторгнення триває уже 365 днів, продовжуючи і сьогодні нести смерть і руйнування, забираючи життя і здоров’я дорослих та дітей, наших героїчних воїнів-захисників, змушуючи українців і українок страждати від обстрілів, нестачі світла, води і тепла, шукати прихисток за межами своєї батьківщини.
Ми тримаємося, ми не здамося, ми обов’язково переможемо!
Бо за нами правда.
Бо ми захищаємо своє і не хочемо чужого.
Бо разом з бідою до нас прийшла і підтримка справжніх друзів, серед яких я хочу згадати великий латвійський народ і вкотре усім вам подякувати.
Ми безмежно цінуємо вашу підтримку і все пам’ятаємо!
Пам’ятаємо як 13-а Саейма одразу 24 лютого рішуче засудила агресію.
Як припинила діяльність груп дружби з парламентами рф та білорусі.
Як звернулася до міжнародної спільноти із закликом встановити над територією України безпольотну зону.
Як заборонила в Латвії ганебні символи російської війни в Україні.
Як визнала російські злочини в Україні геноцидом.
Як ухвалила законодавчі зміни, необхідні для припинення імпорту газу, як проголосила росію державою, що спонсорує тероризм.
І, звичайно ж, ми ніколи не забудемо той візит підтримки і солідарності, який на початку вторгнення здійснила до Києва разом з колегами з Литви і Естонії тогочасна спікерка Саейми, а сьогодні міністр оборони Латвії шановна Інара Мурнієце.
Мені надзвичайно приємно, що естафету 13 Саейми підхопила Саейма 14, яка у грудні минулого року ухвалила Заяву на підтримку розслідування вчинених росією воєнних злочинів, створення спеціалізованого міжнародного трибуналу та обмеження права рф в міжнародних організаціях, включно із Радою Безпеки ООН.
Могутня політична підтримка Латвії підкріплена не менш потужною військовою підтримкою!
Ми щиро вдячні за те, що Латвія вже надала Україні зброю, боєприпаси та військові товари на суму понад 314 мільйонів євро, що робить її 2-ю серед наших партнерів за відсотком витрат національного ВВП і 19-ю за абсолютною витраченою сумою.
Браво, Латвіє!
Промовистим є факт, що перша партія ПЗРК «Стінгер» з Латвії прибула до Києва о 18.00 23 лютого – ще напередодні початку повномасштабного російського вторгнення.
І саме ці латвійські стінгери перешкодили висадці у Києві російського десанту!
Ми також високо цінуємо навчання наших військових, а також плани суттєво розширити відповідні програми у цьому році.
Хочу окремо відзначити важливість медичної реабілітації українських військовослужбовців у Латвії.
91 наш важкопоранений боєць вже завершив лікування, а 13 усе ще перебувають під опікою латвійських лікарів.
Я знаю, що ця безцінна допомога триватиме.
Ми вдячні вам за кожного нашого громадянина, якому ви надали притулок і захист від війни.
Тут хотів би окремо згадати прийняття 13-ю Саеймою Закону про підтримку громадян України, завдяки якому вже понад 42 з половиною тисячі громадян нашої країни змогли знайти прихисток у гостинній Латвії. Показовим є також те, що одним з перших рішень 14-ї Саейми стало продовження дії цього Закону.
Україна надзвичайно вдячна за надання Латвією гуманітарної допомоги.
Якби я почав перелічувати цю допомогу і сфери, в яких вона надається, то це зайняло б весь час урочистого засідання.
Згадаю лише один епізод.
Пане Спікере, мені дуже приємно, що й надалі діє ініціатива, яку мер Риги Мартіньш Стакіс та Ви на своїй попередній посаді Віце-мера Риги започаткували ще у квітні 2022 року.
У ході Вашого візиту до Києва прибуло ще 10 міських автобусів, подарованих Ризькою міською радою. Це цінне розширення можливостей системи громадського транспорту Києва, особливо враховуючи складну ситуацію з електричним громадським транспортом через злочинні удари російських ракет та безпілотників по нашій електромережі.
Ми вдячні за рішення Латвії брати участь у проектах з відновлення інфраструктури Чернігівської області, яка постраждала від злочинних російських злочинних дій.
Віримо у якнайшвидший початок повномасштабної реалізації цих проектів.
Ми високо цінуємо безумовну підтримку Латвією членства України в Європейському Союзі, і ту величезну роботу, яку ви проводите, щоб переконати усіх європейських партнерів у важливості швидкого і повноправного входження України до ЄС.
Надання Україні статусу кандидата в ЄС було нашою спільною перемогою на шляху до реалізації українським народом свого прагнення повернутися до свого справжнього європейського коріння і європейської родини.
Як і у сфері інтеграції до ЄС, ми розраховуємо на продовження підтримки Латвією якнайшвидшого членства України в НАТО.
Вкотре хочу наголосити, що Україна більше не може залишатися поза євроатлантичним контекстом, бо це загрожує їй самим існуванням, а Європі – війною.
Дорогі латвійські друзі,
Я знаю, що засідання, в якому я маю честь брати участь є кульмінацією Днів підтримки України, що проходять у братній Латвії.
Ми щиро вдячні за цю ініціативу.
Але цю підтримку неможливо виміряти ані днями, ані роками, ані століттями.
Вона не має меж.
Вона є взаємною.
Вона - у серцях наших братніх народів.
На завершення хочу від імені Верховної Ради привітати вас усіх з успішними парламентськими виборами.
Ми високо цінуємо рівень співпраці, який мали із 13-ю Саеймою і щиро налаштовані на її подальший розвиток із Саеймою 14-ю.
І ще, мені дуже приємно, що ми зустрічаємося з латвійськими друзями на різних майданчиках. Я з приємністю згадую свою нещодавню зустріч у Мюнхені з шановним паном Президентом Егілсом Левітсом, а наша віце-спікерка Олена Кондратюк є частою гостею у Ризі.
На завершення, хочу висловити Вам, Пане Спікере, своє захоплення і вдячність за змістовний виступ у Верховній Раді, який Ви виголосили повністю українською мовою і який тривав 17 хвилин.
Я рахував.
І у нашому парламенті, і в українському суспільстві він був сприйнятий як знак поваги до героїчної боротьби нашого народу проти російського агресора.
Я ж поки скажу лише одну, але дорогу моєму серцю фразу латвійською:
Kopa mes uzvaresim! – Разом переможемо!
Слава Латвії!
Слава Україні!