Палестинське питання – основний пріоритет для мусульман та Ісламського світу

В ім’я Бога

Палестинська земля, завдяки тому, що на ній знаходиться Мечеть аль-Акса, а також тут жили й здійснювали свої місії пророки Божі, тут знаходилася перша Кибла мусульман (тобто, місце, до якого мусульмани спрямовують свої молитви), а також місце вознесіння святого Пророка Ісламу на небеса, має особливе значення для мусульман. Ця священна земля більше ніж дві тисячі років була населеною різними палестинськими народами, тут мешкали прибічники Ісламу та інших Божественних релігій, і лише протягом останніх семи десятиріч Ізраїль здійснював спроби, використовуючи деякі сфальсифіковані документальні дані, і за підтримки світових держав, у тому числі, США, намагався встановити свою нелегітимну владу на Палестинській землі. Продовження окупації палестинських територій та порушення принципів міжнародного права та Резолюцій 242 (1967), 338 (1973) та 2334 (2016), а також подальша реалізація деструктивної та жорстокої політики цього режиму по відношенню до народу Палестини сприяли подальшій ескалації на Близькому Сході. Політика та поведінка Ізраїлю цілком і повністю суперечить позиціям і переконанням народу Палестини і всіх народів, що мешкають на Близькому та Середньому Сході, і це призвело до посилення напруженості та нестабільності. Проблема Палестини з самого початку окупації цих територій, як найважливіша проблема Ісламського світу, з ряду причин привертала до себе увагу мусульман. По-перше, це – сутність Палестинської землі, її сакральне значення для послідовників Ісламської релігії; по-друге, це стосується сутності самого питання експансії та окупації, що супроводжується насильством (прагнення нелегітимної окупації палестинських територій та священних місць для мусульман); по-третє, це – спроби коаліції між сіоністами та Заходом створити розкол та двоїстість в ісламському світі, серед мусульманської громади.

Продовження агресивної політики, деструктивних, руйнівних дій Ізраїлю на території Палестини та інших ісламських країн перетворили Близькосхідний регіон на один з найбільш кризових регіонів світу. Основний корінь близькосхідної кризи – це проблема Палестини й продовження війни Ізраїлю проти палестинського народу та сусідніх країн, у тому числі, Лівану та Сирії. З 1948 року й до цього часу продовжуються ворожі акти та атаки ізраїльського режиму проти народу Палестини, і мільйони людей з числа корінного населення цього регіону були вигнані зі своєї землі, тисячі були взяті в полон, чимало людей загинули, тисячі людей було поранено. Ці деструктивні й диверсійні дії вчинялися не лише по відношенню до палестинського народу, але й багатьох людей та груп, що боролися з метою знищення тероризму, створеного Сполученими Штатами Америки та Ізраїлем у регіоні, зокрема, з ІДІЛом. Чимало істинних борців з тероризмом на Близькому й Середньому Сході, у тому числі, Гасем Солеймані, що загинув мученицькою смертю, стали мішенню з метою реалізації зловісних цілей Заходу та сіонізму.

В останні роки сіоністський режим посилив свої божевільні акти проти палестинців. Серед цих актів можна згадати застосування політики масових покарань, що є явним порушенням принципу самовизначення палестинців. Серед найбільш виразних ознак застосування цієї політики на практиці можна назвати блокаду Сектора Газа, будівництво стіни, вигнання та насильницьке переселення палестинців з їхньої батьківщини та заселення палестинських територій євреями та мешканцями Ізраїлю, теракти та вбивства палестинських командувачів та борців за свободу Палестини та інших арабських та ісламських країн, знищення сільськогосподарських угідь у Секторі Газа, реалізацію проекту створення моноетнічного єврейського простору на землях Палестини шляхом спорудження поселень, руйнування осель палестинців, присутність військових та безпекових структур та їхній контроль над Східним Єрусалимом, заборона пересування палестинських громадян, які мешкають у Кудсі (Єрусалимі) та анулювання їхніх посвідчень особи, анулювання посвідок на постійне проживання палестинців, які є мешканцями Кудсу (що суперечить законодавству та міжнародним угодам, зокрема, положенням статті 43 Гаагської конвенції та четвертої Женевської конвенції), прийняття Кнесетом закону про “національну державу для єврейського народу” у 2018 році, будівництво єврейських поселень, що проголошено в Ізраїлі як “національна цінність”, відокремлення палестинців, які проживають на Західному березі річки Йордан від тих, що мешкають у Секторі Газа, створення єврейського моноетнічного простору в Кудсі (Єрусалимі), на Голанських висотах та пустелі Ан-Накб (Негев), судилища над палестинцями у військових судах тощо. Ізраїль щоденно вчиняє грубі, систематичні порушення прав людини, у тому числі, прав дитини. Ізраїльський режим свавільно й безпідставно вчиняє тисячі тимчасових й тривалих арештів, і з 1967 року й до цього часу було незаконно заарештовано більше мільйона палестинців.

У цій ситуації підтримка Ісламською Республікою Іран багатостраждального й пригнобленого народу Палестини є не короткостроковою політикою, що має тактичний характер, і не лише має коріння в релігійних переконаннях, проте, що є найважливішим, є людським, гуманним обов’язком, і його корені криються в людській природі та єстві кожної волелюбної, шляхетної людини, в кожній релігії та серед кожного народу.

Ізраїльський режим намагається протиставити Іран арабському та ісламському світові, представити Ісламську Республіку Іран як спільну загрозу ідеалам Палестини та видалити з свідомості мусульман світу.

В умовах, коли західні держави й впливові міжнародні організації не приділяють належної уваги врегулюванню палестинського питання, і всі пропозиції стосовно його вирішення, внаслідок упередженості поглядів щодо даної проблеми, не увінчалися успіхом, Ісламська Республіка Іран, з метою вирішення палестинської кризи, представила справедливий, демократичний план під назвою “Проведення референдуму в Палестині”. Його зареєстровано в Секретаріаті ООН. На переконання Ісламської Республіки Іран, повернення палестинських біженців на їхню батьківщину та проведення референдуму серед корінних народів цієї землі задля їхнього самовизначення та визначення політичного устрою, є найефективнішим шляхом вирішення цього конфлікту. План, представлений Ісламською Республікою Іран, заснований на принципах демократії та міжнародного права. Основними його принципами є:

Реалізація права на повернення палестинських біженців на їхні історичні землі;
Проведення національного референдуму серед народів Палестини, що належать до всіх релігій – з метою самовизначення та визначення типу політичного устрою;
Створення політичного устрою, керуючись волею більшості народу Палестини;
Визначення статусу некорінного населення Палестини в рамках обраної політичної системи.

Цей план є гідною заміною попереднього проекту, який став провальним. Згідно з даним планом, мусульмани, іудеї та християни-палестинці за походженням зможуть обрати для себе законний політичний устрій та, згідно з ним, вільно, на основі рівноправ’я, користуватися своїми правами.

Каземі, Аліреза

Експерт з питань регіональних досліджень