Бельгія є відданим та оперативним партнером України

Про історію і сьогодення українсько-бельгійських відносин розмовляємо з Надзвичайним і Повноважним Послом Королівства Бельгія в Україні Його Високоповажністю паном Люком Якобсом

 

Пане Посол! Уперше Ви стали послом Бельгії в Україні у 2014 році, після вторгнення росії, і пропрацювали до 2018 року. І от удруге Ви тут уже після повномасштабного вторгнення. Які Ваші враження від змін за цей час?

Справді, навесні минулого року у мене з'явилася можливість повернутися до України. Тож я подав заявку на цю посаду. Я вдячний за довіру, яку мені висловили. Обставини, безумовно, драматично та трагічно відрізняються, але основна динаміка залишилася незмінною. Україна непохитно рухається вибраним нею шляхом до повної європейської та євроатлантичної інтеграції. Повномасштабне вторгнення – це відчайдушна, але марна спроба збити нас з цього курсу, яка лише зміцнила нашу спільну рішучість.

Ви обіймали посаду Голови Управління з двосторонніх відносин із тодішніми країнами-кандидатками на вступ до ЄС (1999-2002). Саме під час головування Бельгії в ЄС розпочались офіційні переговори щодо вступу України до ЄС. Ваш прогноз щодо реальності та термінів вступу України до родини європейських демократичних країн.

Мій професійний досвід дає мені цікаву призму, крізь яку я спостерігаю за процесом вступу України до ЄС. Для Бельгії поглиблення та розширення ЄС йдуть пліч-о-пліч. Розширення Євросоюзу потребує зміцнення його інституційної структури. Йдеться про здатність ухвалювати рішення, внутрішню згуртованість, зовнішню ефективність і фінансову стійкість. Історія показала, що політичний імпульс може пришвидшити темп цих процесів, як це було у випадку «Великого розширення» 2004 року. Жорстока агресія росії прискорила надання Україні статусу кандидатки на вступ до ЄС і початок переговорів про вступ. Важко передбачити, скільки часу триватимуть ці переговори, але дисциплінований підхід, сфокусованість та якісне опрацювання домашнього завдання з обох сторін сприятимуть просуванню процесу.

Ми щиро вдячні Бельгії за потужну військову підтримку, перш за все щодо коаліції F16.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Бельгія була відданим та оперативним партнером щодо надання військової допомоги Україні. Все почалося з постачання тонни вкрай необхідного пального Збройним силам України. Згодом було надано нові пакети військової допомоги, які складалися з обладнання, зброї, боєприпасів, військових машин швидкої допомоги тощо. І, як Ви зазначили, Бельгія робить внесок у розвиток спроможності України використовувати F-16 – постачає літаки, боєприпаси, навчає пілотів і техніків, а також забезпечує технічне обслуговування винищувачів. Також Бельгія бере участь у морській коаліції та у коаліціях із розмінування, IT, постачання боєприпасів і протиповітряної оборони. Продовження цієї підтримки закріплено 10-річною двосторонньою безпековою угодою, яку було підписано у травні 2024 року.

Також Ваша країна багато надає Україні гуманітарної допомоги. Розкажіть про це, будь ласка.

Із першого дня було відправлено товари першої необхідності: намети, кухонні набори, ковдри, медикаменти, електрогенератори, продукти харчування, польові ліжка, спальні мішки тощо. Значні внески було зроблено на користь широкого кола агентств ООН (UNICEF, OCHA, UNHCR, IOM, WFP, UNFPA), Міжнародного комітету Червоного Хреста та ініціативи «Зерно з України».

Наразі шириться гарна традиція, коли країни-партнерки опікуються певним регіоном України, підтримуючи його відбудову, гуманітарну ситуацію та інвестиційний клімат. Як розвивається регіональна співпраця між Україною та Бельгією?

Внесок Бельгії у відбудову України зосереджений у межах програми BE-Relieve. Ця програма з фінансуванням у 150 млн євро співвідноситься з 10 пунктами «Формули миру» Президента Зеленського. Її розроблено та реалізовано у тісній співпраці з національними, регіональними та місцевими органами влади. Основну увагу зосереджено на Київській і Чернігівській областях, зокрема у галузях освіти й охорони здоров’я, енергоефективності та зеленої енергетики. Крім того, є постійні солідарні зусилля між органами місцевого самоврядування, які відроджують вже існуючі або започатковують нові форми практичної співпраці. Багато громадських організацій також організовують регулярні гуманітарні конвої для підтримки найвразливіших громад, які страждають від насилля та терору з боку агресора.

Чи багато бельгійських компаній, попри війну, залишаються в Україні? З якими викликами вони стикаються?

Більшість бельгійських компаній в Україні перебувають у надійних руках українських менеджерів і демонструють високий рівень стійкості за умов війни. Звісно, у перші тижні вторгнення діяльність було скорочено. Деякі компанії зазнали значних збитків або їхні об’єкти було повністю чи частково знищено. Але виробництво і товарообіг поступово відновлюються. Є також приклади вражаючої стійкості (у зонах, наближених до фронту) або приголомшливого зростання. Головними пріоритетами є безпека працівників і турбота про їхні родини, що досить активно підтримують бельгійські штаб-квартири.

Енергетична стійкість України, враховуючи реалії сьогодення, є одним із головних викликів. Який досвід Бельгії ми могли би використати?

Бельгійські домогосподарства дедалі частіше встановлюють сонячні панелі на дахах або інвестують у домашні акумуляторні системи, а це скорочує споживання імпортованих викопних палив. Подібні тенденції спостерігаються і в Україні як відповідь на атаки проти цивільної енергетичної інфраструктури. Бельгія підтримує цей розвиток, зокрема, надавши 2,5 млн євро на встановлення сонячних панелей у лікарнях. У відновленні соціальної інфраструктури підвищення енергоефективності має ключове значення. Бельгія так само може навчитися в України, яким чином краще захищати критичну енергетичну інфраструктуру.

Кажуть, у ХІХ столітті в Бельгії жартома називали Донбас «десятою бельгійською провінцією». Чому?

У XIX столітті царська росія усвідомила, що відстає від нових індустріальних держав на заході Європи. Вона почала розбудовувати транспортну інфраструктуру, щоби розблокувати віддалені, але економічно цікаві регіони, а також розробила політику залучення іноземних інвестицій у нові підприємства.

На той час Бельгія вже була потужним індустріальним центром завдяки видобутку вугілля, металургії та транспортним технологіям. Вона першою на європейському континенті запустила залізничне сполучення. Бельгійський капітал почав надходити до росії, насамперед у Донбас. Успіх перших бельгійських інвесторів заохочував інших. До початку XX століття на Донбасі діяло понад сто промислових підприємств із бельгійськими інвестиціями. Разом із ними до регіону переїхали тисячі інженерів, керівників, майстрів і робітників із сім’ями. Було створено розгалужену мережу консульств.

Нині українці відкривають для себе та досліджують цю спільну промислову спадщину, яку було приховано за радянських часів, коли потрібно було підтримувати міф про «геніальність Сталіна».

Якими, на Вашу думку, є культурні зв’язки України та Бельгії, та як розвивається співпраця між нашими державами в гуманітарній сфері? Що про Україну знають у Бельгії?

Через війну Україна привертає увагу бельгійських ЗМІ, з різним ступенем інтенсивності, але набагато більше, ніж раніше. Свою роль також відіграє присутність у Бельгії десятків тисяч вимушених переселенців із України. Бельгійці стали краще орієнтуватися в географії України, а також у ключових аспектах українського суспільства й ідентичності.

Це впливає і на культурну сферу. Бельгійська авдиторія стає більш відкритою до української музики, кінематографу, а також інших візуальних мистецтв – живопису, скульптури, кераміки, фотографії, дизайну та ремесел. Усе більше українських авторів перекладають і стають доступними бельгійським читачам. І, звісно, не можна забувати про спорт. Українські футболісти та тенісисти стали добре впізнаваними, а українські атлети вразили світ під час останніх Олімпійських і Паралімпійських ігор.

Тож Україна має всі можливості використати цей зростаючий інтерес і доброзичливість до всього українського, щоби ще більше посилити свій голос за кордоном та утвердити свою ідентичність.

Чи достатньо потужно звучить голос України в світі для нашої Перемоги?

Брутальність російського вторгнення, яке грубо порушує міжнародний правопорядок і Статут ООН, змусила уряди та громадськість нарешті розгледіти фальшивість російського наративу про нібито зовнішню загрозу її існуванню та «історичне право» на Україну. Я порівнюю це з розгубленою реакцією міжнародної спільноти у 2014 році, коли росіяни здійснили незаконну анексію, а точніше – окупацію Криму, а також дестабілізацію та подальшу окупацію частин Донецької та Луганської областей.

Зараз важливо залишатися послідовними у підтримці України в розвінчуванні цього історично неправдивого та політично відсталого колоніального наративу. Зловісним спробам виправдання російської агресії не можна надавати жодної легітимності, якщо ми справді хочемо замінити цю нищівну війну справедливим і тривалим миром, а також притягнути агресора до відповідальності за скоєні воєнні злочини та величезні завдані збитки.

Олександр Кондратенко, Антоніна Ліннік

Світлини з відкритих джерел