Виступ Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука під час інавгураційної сесії зустрічі голів парламентів країн Групи Семи
Шановний пане Президенте Фонтана,
Шановна пані Прем’єр-міністр Мелоні,
Шановні пані та панове спікери та президенти парламентів,
Для мене є великою честю бути сьогодні учасником 22-ї зустрічі голів парламентів Групи Семи.
Окремо хочу подякувати нашому шановному колезі і моєму дорогому другові Лоренцо за запрошення до рідної йому Верони – міста архітектури і музики, міста кохання і вірності, міста Ромео і Джульєтти.
Я вдячний усім вам, дорогі колеги-спікери, за те, що завдяки вашому рішенню Україна вже втретє поспіль присутня на найвпливовішому у світі парламентському Форумі.
На вашому високому зібранні я гордий представляти незламну країну, героїчний Український народ, наші звитяжні Збройні Сили, сили безпеки і оборони, які щодня захищають наш суверенітет і незалежність, принципи міжнародного права і загальновизнані свободи від неспровокованої та брутальної агресії.
Тож дозвольте мені висловити усім вам, а у ваших особах – вашим народам, президентам, парламентам і урядам глибоку вдячність за всю ту допомогу і підтримку, яку ви надаєте Україні.
Дякую за ваше глибоке розуміння ситуації, за ваше лідерство, за кожен прийнятий вашими парламентами і урядами закон, постанову чи резолюцію, за всю військово-технічну і фінансову підтримку, за безцінну гуманітарну опіку.
Окремо хочу з вдячністю згадати ваше нещодавнє рішення забезпечити Україну фінансовою допомогою у 50 млрд доларів із використанням заморожених російських активів.
Ми ніколи не забудемо і завжди будемо вдячними за те, що допомагаєте нам вижити, вистояти і перемогти.
Шановні колеги,
Коли я готував цей виступ, ворог двома Іскандерами безжально вбив п’ятдесят чотирьох і завдав тяжких поранень трьомстам людям у Полтаві.
Коли я був у дорозі до вас, росія крилатими ракетами здійснила масовану атаку на захищений ЮНЕСКО центр міста Львова – нашу українську Верону.
Життя втратили семеро людей, з них – троє діточок.
А ще майже сорок покалічено.
У мене до цього часу перед очима фото закривавленого і розгубленого чоловіка, який вмить втратив дружину і трьох донечок: Ярині – 21 рік, Дарині - 18, а наймолодшій Емілії – 7.
Хоч серце розривається від болю, я тут, щоби сказати вам: досить вивчати криваву географію щоденних українських втрат – час змусити росію вивчати географію нашої праведної відплати, нашої справедливої помсти і законного покарання!
А ще краще – історію її швидкого та неминучого краху, що стане безславним завершенням її імперського і людиноненависницького існування.
Уже більше двох з половиною років Україна бореться з незрівнянно більшим за неї жорстоким ворогом, який не демонструє жодних ознак відмови від агресії.
У той час як росія щодня атакує Україну своїми та північнокорейськими балістичними ракетами, керованими авіабомбами, іранськими дронами-камікадзе, що несуть смерть і руйнування, по всій лінії фронту йдуть важкі бої.
Наші воїни стоять на смерть за свою землю, за свій народ, за нашу свободу!
Агресор лютує: кидає в топку війни нові й нові сили та техніку, навмисне спрямовує свої удари на об’єкти критичної інфраструктури, насамперед, енергетичної.
Четверта зима війни буде дуже важкою…
Вам, мабуть, важко уявити, але зовсім поруч, на Сході Європи, люди годинами, а то й днями, живуть без тепла, води, без світла.
росія захопила Запорізьку атомну електростанцію.
росія руйнує греблі.
Навмисне отруює ріки.
Катує і вбиває військовополонених.
Викрадає наших дітей.
Залякує міжнародну спільноту.
Досить ілюзій щодо поведінки звіра, якого не зупинять ані кордони, ані положення міжнародного права, ані норми моралі чи людяності.
Йому байдуже все те, що не є байдуже нам!
Хочу використати високу та авторитетну трибуну Веронського Саміту, щоб окреслити нагальні потреби України для боротьби з агресором.
Нам і далі вкрай потрібна значна, безперебійна і вчасна військово-технічна допомога, макрофінансова підтримка і сприяння в енергетичній сфері.
Пріоритетом, безумовно, є системи протиповітряної оборони.
Нам треба, врешті-решт, закрити небо над Україною і захистити наших громадян.
Потребуємо тактичних ракетних і зенітних комплексів, додаткових артилерійських систем, а також снарядів до них.
Очікуємо додаткових рішень щодо постачання літаків F-16 та інших літаків-винищувачів.
Також розраховуємо на пришвидшення темпів навчання наших пілотів.
Але одним із найголовніших питань сьогодні є ваша згода на використання наданої нам зброї для подавлення військових цілей на території росії, з яких виходить загроза для українських громадян.
Я прошу дати дозвіл сусіднім з Україною країнам ЄС і НАТО збивати ворожі ракети, які досягають західних меж нашої країни.
Адже звір випробовує не лише нас – він випробовує і вас, дорогі друзі.
А знаєте, чим він живиться?
Невпевненістю, зволіканнями й страхом.
Окремо про санкції.
Я – переконаний прихильник 100% санкцій проти росії.
Без жодних винятків і виключень.
Без жодних толеранцій чи евфемізмів.
Без жодних шпарин і ухилянь.
росію буде переможено лише тоді, коли вона буде в тотальній міжнародній ізоляції.
росія, її вище політичне і військове керівництво, а також конкретні виконавці, мають понести справедливе покарання за всі скоєні в Україні злочини.
Нехай це звучить парадоксально, але росія, яка відкрито зневажає норми міжнародного права, повинна понести покарання саме за нормами того ж міжнародного права.
Для цього має бути створений Спеціальний міжнародний трибунал за злочин агресії проти України.
Хочу поінформувати вас, що 21 серпня Верховна Рада України ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС).
Прикро, що положення Римського статуту буквально кілька днів тому не були виконані державою-членом МКС – Монголією.
І це – серйозний виклик міжнародному правосуддю, і не менш серйозний сигнал усій міжнародній коаліції, яка підтримує Україну. Так і тим, хто нас не підтримує.
Поруч із питанням справедливого покарання ставимо питання компенсації.
Чек за війну має сплатити путін і його поплічники.
Вони обов’язково постануть перед всіма земними й небесними судами.
Разом із тим, відстоюючи право на існування, Україна зацікавлена в мирі як ніхто інший.
Бо саме Україна платить щодня страшну ціну цього права.
Дякуючи лідерам ваших країн і присутній сьогодні у Вероні Президентці Європейського Парламенту пані Роберті Мецолі за участь у червневому Саміті миру, прошу й надалі сприяти реалізації Формули миру Президента Володимира Зеленського як загальновизнаного та універсального алгоритму забезпечення миру в Україні і не лише.
Пані та панове Спікери,
Просив би вас уважно поставитися до адресованого вашим парламентам і урядам Звернення Верховної Ради України, яке ми прийняли 3 вересня, буквально за кілька годин до мого відбуття з Києва.
У цьому заклику консолідовано всі ті кроки, які уже робляться і мають бути зроблені для нашої спільної перемоги.
Зробімо нашу ходу ще впевненішою і цілеспрямованішою, разом.
Так, як впевнено і цілеспрямовано бореться за своє теперішнє і майбутнє Україна.
Так, як вона розриває зв’язки з підневільним радянським минулим.
Так, як вона демонструє відданість реформам і системним перетворенням, нетерпимість до корупції, готовність стати членом Європейського Союзу і Північноатлантичного Альянсу.
Дорогі друзі,
На своїх столах ви бачите перекладену українською мовою трагедію Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
Не поспішайте відкладати цю книгу на далеку полицю через незнання української мови, бо ця книга – особлива.
Вона видана минулого року у незламному Харкові, який щодня зазнає ракетних і бомбових ударів ворога.
Ця книга не лише народилася, але й вижила у Харкові…
Вона є творінням рук героїчних людей, які, будучи відданими своєму професійному обов’язку, під загрозою смерті видають книги.
А це означає, що Україна жива. Вона бореться!
Сіє і збирає хліби, розміновуючи поля.
Веде дітей до школи, будуючи для них бетонні укриття.
Виборює медалі на Олімпійських і Паралімпійських Іграх, відновлюючи одночасно спортивну інфраструктуру.
Видає такі книги, як ця.
Дає вічне життя Ромео і Джульєтті!
Прошу вас:
Дайте Україні вистояти.
Додайте нам віри у наше спільне майбутнє.
Дайте нам шанс перемогти!
Дякую за увагу!