Виступ Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука на сесії «Агресія росії проти України і міжнародний порядок»
Вельмишановний шановний пане Віце-Голово, шановний Каіеда-Сенсей, пане віце-спікер, шановні голови парламентів країн «Групи Семи», пані Голово Європейського Парламенту, дорогі друзі!
Дозвольте мені, насамперед, подякувати Спікеру Хосоді за запрошення взяти участь у 21-му засіданні голів парламентів «Групи Семи», побажати йому якнайшвидшого одужання й міцного здоров`я.
А всім вам, шановні колеги, за спільне рішення вдруге, після Берліна, надати мені можливість звернутися до вас зі словом про Україну, про Європу, про світ!
Маю велику честь бути сьогодні у вашому колі: колі однодумців, колі партнерів, колі справжніх і надійних друзів України.
Звертаюся до вас на 562-й день повномасштабного російського вторгнення.
Звертаюся до вас від імені незламного Українського народу, який веде героїчну боротьбу за свою територіальну цілісність і суверенітет!
Звертаюся до вас зі словами вдячності від імені українців за допомогу і підтримку, які ви послідовно надаєте нам у цій справедливій боротьбі за свободу!
Звертаюся до вас із болем у серці за всіма невинно убієнними росією українцями і українками, але й гордістю за наших безстрашних воїнів, які крізь мінні поля, під шквальним вогнем ворога, вдень і вночі, метр за метром звільняють українську землю від окупантів.
Щодня й щогодини російськими агресорами скоюються злочини, які вражають своєю жорстокістю і безглуздістю.
Останнім із них став ракетний обстріл ринку у Костянтинівці, який забрав життя 16 мирних мешканців і понад тридцять — скалічив.
Прикладів таких — безліч, лік жертвам пішов на десятки тисяч, страждають мільйони моїх співвітчизників.
Репресії проти українського населення на тимчасово окупованих територіях — вбивства, тортури, незаконні позбавлення волі, викрадення дітей та фільтраційні табори.
А ще — примусова мобілізація, масова насильна видача російських паспортів. Викорінення всього українського — від телебачення до освіти.
Усе це стало візитівкою російської агресії, що має очевидні ознаки геноциду, бо йдеться про намагання знищити українську ідентичність.
Минулої зими росія намагалася позбавити українців тепла, води та електроенергії, знищуючи об’єкти енергетичної інфраструктури.
Сьогодні росія намагається використати голод як зброю проти всього світу, блокуючи українські порти, плюндруючи зерно та елеватори, мінуючи тисячі гектарів сільськогосподарських угідь в Україні.
Територія України є найбільш замінованою у світі. На розмінування знадобляться роки. І ніхто не знає, скільки невинних людей у майбутньому постраждають через міни країни-окупанта.
російський терор завдав колосальної шкоди навколишньому середовищу. Підрив Каховської ГЕС спричинив справжній екоцид — знищення цілих екосистем. Скоєний росією екоцид стосується всього регіону. Адже шкода, завдана екології, не може обмежуватися кордонами однієї країни.
Так само і ядерна загроза з боку росії стосується не загрози винятково для України. Радіація не знає кордонів, і Україна про це знає.
Японія про це знає.
Світ про це знає.
На жаль, наші народи зазнали непоправної шкоди через ядерні катастрофи та цей трагічний досвід, на жаль, є частиною нашої національній пам’яті.
Ми розуміємо глибину ядерної загрози, і робимо все, щоби людство не повторювало помилок минулого.
Однак сьогодні існує реальна небезпека повторення ядерної трагедії.
росія захопила найбільшу в Європі Запорізьку атомну електростанцію та розмістила там своїх військових разом із технікою й боєкомплектом.
Це несе загрозу для всього континенту.
Розміщення ядерної зброї у білорусі та погрози застосувати її проти суверенної держави, що колись віддала свій ядерний арсенал в обмін на гарантії поважати її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, — є неприпустимим.
росія здійснює відвертий ядерний шантаж, до якого не вдалася би жодна цивілізована країна, яка очолюється розсудливим керівництвом.
Ми маємо зробити все можливе, щоби не дати агресору використовувати його у своїх злочинних цілях, щоби мирний атом так і залишився мирним, а ядерна зброя більше не використовувалась як елемент залякування.
Мій головний сигнал до вас, ваших парламентів та народів — час ухвалювати рішучі, відповідальні і доленосні рішення.
Не час вагатися і зволікати.
Нерішучість сприймається ворогом як слабкість, вона годує його самовпевненість, зухвалість і жорстокість.
Україна, яка здійснює у цей час контрнаступ, сьогодні, як ніколи, потребує штурмові літаки F-16, швидке і якісне навчання пілотів, системи протиповітряної оборони, такі як Patriot, зокрема, далекобійну й високоточну зброю, ракети та снаряди, сучасні танки і броньовані машини.
Усе це дозволить пришвидшити контрнаступ, звільнити всі наші території та завершити війну.
Більшість поставок озброєнь Україні та забезпечення відповідного фінансування потребують схвалення на рівні парламентів — прошу вас зробити свій внесок у нашу спільну справу й оперативно підтримувати відповідні рішення ваших урядів.
Санкційна політика має бути посилена, вона має стати ефективним інструментом стримування агресора та пришвидшення перемоги.
Закликаю вас, шановні колеги, і очолювані вами парламенти, відігравати основну роль у політичному погодженні санкційного тиску проти агресора та затвердженні додаткових санкцій.
Кожне підприємство, яке робить ракети, кожен пропагандист, який розпалює ворожнечу, кожен так званий політик, хто роздмухує війну, — усі вони мають відчути на собі увесь тягар санкційного тиску.
Ми також вдячні за розуміння, що злочин агресії не може залишитися безкарним. Розслідування Міжнародного суду ООН, спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України, Міжнародний центр для покарання за злочин агресії в Гаазі, Реєстр збитків, завданих агресією, та Компенсаційний фонд — основні інструменти для відновлення справедливості.
І тут країни «Групи Семи» тримають лідерство у допомозі у розбудові таких механізмів.
Я хочу у ваших особах подякувати вашим країнам за готовність до реалізації Формули миру Президента України Володимира Зеленського. Дякую за ваше лідерство і бажання наблизити мир!
Знаєте, що найбільше бісить російську владу?
Те, що до обговорення і реалізації Формули приєднуються дедалі більше країн.
А це означає, що наше коло зростає.
Це означає, що ми на правильному шляху.
Ми впевнено рухаємося до Глобального Саміту миру, ми рухаємося до миру, але миру справедливого, а значить — тривалого.
Ми вдячні за ухвалення Спільної декларації G7 про підтримку України від 12 липня 2023 року, до якої вже приєдналася 21 країна. Загалом разом із G7 вже маємо 28 підписантів та Європейський Союз.
Ця Декларація не лише про гарантії безпеки для України — це про зміцнення безпеки всього Євроатлантичного регіону, де країни G7 відіграють вирішальну роль.
Ми вже розпочали переговори про укладення двосторонніх безпекових угод зі Сполученими Штатами, Великою Британією та Канадою.
Готуємося розпочати переговори з Францією. Сподіваємося започаткувати відповідні двосторонні переговори з усіма країнами «Великої Сімки», дорогі друзі!
Майбутні двосторонні безпекові угоди мають бути юридично зобов’язувальними.
Саме у цьому питанні потрібна підтримка парламентів країн G7.
Не можна повторювати помилок Будапештського меморандуму.
Шановні колеги,
Як і на початку повномасштабного вторгнення, Україна й Українці залишаються максимально мобілізованими. Усі наші сили спрямовані на боротьбу за відстоювання української незалежності.
Наша основна мета не зазнала змін — повне звільнення нашої території з-під російської окупації.
Ми не залишимо росії жодного метра української землі — Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь мають повернутись у своє природнє лоно — лоно України.
Це наша мета, і ми послідовно йдемо до неї, виходячи з наявних у нас можливостей, реалізуючи своє невід’ємне право на самооборону, передбачене статтею 51 Статуту ООН.
Залишити хоча б клаптик української території окупованим — означало б дати кремлю інструмент впливу на нашу державу та плацдарм для майбутнього наступу, а головне — це означало б кинути напризволяще наших громадян, які страждають в окупації.
Принцип територіальної цілісності є одним із найважливіших принципів міжнародного права, на якому ґрунтується світовий порядок.
Нехтування ним без сумніву відкриє двері для держав-ревізіоністів, що прагнуть повторити такі дії й в інших регіонах світу.
Наша мета — не лише відновити мир в Україні, але й повернути світові справедливість, що базується на універсальних принципах міжнародного права.
Наші зусилля мають бути спрямовані на недопущення збройної агресії.
Якщо одна країна скоює злочин агресії та починає загарбницьку війну, це є доказом того, що чинна система дала збій.
Нині ми бачимо, як росія не лише окупувала Україну, але й крісло постійного члена Ради Безпеки ООН. Вона веде неспровоковану збройну агресію проти сусідньої держави та зловживає інститутом вето, паралізуючи Раду Безпеки.
російська агресія свідчить про необхідність удосконалення наявних механізмів імплементації Статуту ООН і підвищення ефективності міжнародних судових інстанцій.
Спільні кроки у цьому напрямі сприятимуть посиленню здатності країн світу попереджати збройну агресію та зміцнять упевненість у силі міжнародного права.
Будь-який потенційний агресор має розуміти, що йому не зійде з рук протиправний збройний напад на сусідів. Він має усвідомлювати, що проти нього будуть застосовані превентивні заходи та обмеження, а будь-яке порушення порядку отримає належну відплату.
Це є необхідним складником відновлення поваги до принципів міжнародного права та гарантією повернення до справедливого світоустрою.
Дорогі друзі!
Я хотів би скористатися сьогоднішньою можливістю і через вас особисто переказати слова щирої вдячності народам ваших країн, тим народам, які ви представляєте.
Мільйони людей від Окінави до Брюсселя, від Лос-Анджелеса до Мілана, від Гамбурга до Тулона, від Ванкувера до Лондона, допомагають Україні — молитвою і ділом, словом і чином.
Український народ пам’ятатиме це завжди!
На своїх столах ви знайдете малюнки українських діток, які просять про захист, мріють про мир, хочуть щасливого майбутнього.
Заберіть ці малюнки із собою — нехай вони нагадують вам про наш спільний обов`язок — не зневірити.
Уже тут у Токіо мені розповіли одну дуже промовисту історію. Коли в японського Уряду запитали, чому він допомагає українцям, відповідь була простою і глибокою одночасно: «Ми робимо так щодо українців, тому що так хоче японський народ».
І я зловив себе на думці, що дуже схожі слова я чув у різних куточках світу від високих представників народів, які ви сьогодні тут представляєте, і які стали пліч-о-пліч з українцями.
Ці лаконічні, але сповнені гідності слова, надихають нас на подальшу боротьбу за свою свободу, за право самим вирішувати свою долю, за право бути рівноправним членом демократичного й цивілізованого світу!
Бо так хоче Український народ!
Дякую!