Без покарання російських злочинців за геноцид Українського народу ми приречені на його повторення знову і знову
Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук взяв участь у засіданні національного круглого столу «Геноцид української нації: збройна агресія росії проти України». Захід організовано Науково-дослідним інститутом правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії правових наук України, Національною асоціацією дослідників Голодомору-геноциду українців, за сприяння Верховної Ради України.
Участь у засіданні взяли урядовці, представники РНБО України, представники вченої спільноти, зокрема, правознавці, експерти та дослідники, провідні діячі українського суспільства.
Руслан Стефанчук подякував присутнім за те, що долучилися до обговорення такої важливої та нагальної теми, як геноцид Української нації, його наслідки для України та всього цивілізованого світу.
«Сьогодні ми є свідками, як непокаране 90 років тому зло повертається сторицею. росія не має іншого варіанту для співіснування, окрім як здійснювати геноцид проти нашої нації. І це ми спостерігаємо впродовж тисячоліть нашого співжиття з росіянами», — зазначив Голова Українського Парламенту у вступному слові.
Він нагадав, що у 2023 році Україна вшановуватиме сумну річницю — 90-ті роковини Голодомору Українського народу. Але, за його словами, історія нічому не навчила нашого сусіда. За 90 років росія повернулася знову в Україну, щоб чинити те, що чинила у ті часи. Адже «якраз для російської імперії геноцид був нормальним і прийнятним інструментом для її будівництва й існування».
Руслан Стефанчук підкреслив, що росія використовує геноцид, як спосіб ведення війни для управління окупованими територіями й не тільки українськими.
«За досить тривалий час росія повністю знищила цілий ряд народів і малих народностей, піддавши їх геноциду: переселення, депортація, етнічні чистки», — нагадав присутнім Руслан Стефанчук.
Для українців російська імперія і радянський союз вдавалися до більш витонченого інструментарію, зауважив Голова Парламенту України. Він навів тези з дослідження науковців про те, що знищення Української нації було класичним прикладом радянського геноциду, його найдовшим і найпоширенішим експериментом русифікації.
«Цей експеримент складався із чотирьох складників. Перший — нищення української інтелігенції, як мозку нації. Другий — ліквідація Української православної автокефальної та Української греко-католицької церков, які становили душу України. Третій — Голодомор українського селянства, як зберігачів традиції фольклорної музики, національної мови та культури, національного духу. І четвертий — фрагментація Українського народу, шляхом поселення в Україні чужинців і водночас розпорошення українців за її межами для знищення етнічної єдності українців», — навів тези дослідників Руслан Стефанчук, наголосивши, що саме такий процес чинить на Українській землі сьогодні, у ХХІ сторіччі, злочинний путінський режим.
Насамкінець Голова Верховної Ради України наголосив на тому, що без належного покарання рф, як держави, яка чинить геноцид Українського народу, ми не зможемо далі втримувати світовий порядок й історія має шанс повторитися.
«Без покарання російських злочинців за геноцид Українського народу ми приречені на його повторення знову і знову. Злочинці можуть і будуть покарані саме в цей історичний період. Це наша з вами місія. Ми не повинні цей гештальт передавати нашим дітям і онукам. Ми мусимо його закрити, тому що це і є справедливість. І саме ця справедливість стане запорукою майбутнього миру і стабільності на Європейському континенті!», — зазначив Руслан Стефанчук.
Міністр юстиції Денис Малюська зупинився на юридичному аспекті питання геноциду. За його словами, Україна має історичний шанс закріпити факт геноциду Української нації на правовому міжнародному рівні.
«Юридична кваліфікація питання геноциду стала можлива лише порівняно недавно у світовій історії. Нагадаю, геноцид, так само як і воєнні злочини, як злочини проти людяності, перебуває в межах юрисдикції МКС.
Зрозуміло, що росія не визнає існування Української нації та Української держави. Мова йде про примусову русифікацію, заміщення Українського народу. Це вони поставили собі за мету. Ми маємо довести це доказовою базою та фактами, надати максимальний об’єм документів для МКС і поставити крапку в будь-яких дискусіях щодо правомочності цього питання», — підкреслив Денис Малюська.
Він також наголосив, що Україна має унікальна юридичну можливість показати та довести всьому світові, що саме росія скоює геноцид, а путін очолює такі намагання.
«Є факт геноциду, який розпочався не в 1922 році. Він має набагато глибше коріння, тому що росія по-іншому ніколи не розглядала Україну, по-іншому до нас ніколи не ставилася. Це важливо розуміти, це має отримати кримінально-юридичні, кримінально-правові наслідки, вироки або принаймні ордери на арешт за злочини геноциду», — наголосив Міністр юстиції України.
Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий у своєму виступі наголосив на тих наслідках, які матиме злочин геноциду для майбутнього України.
«Цей злочин складний та багатоплановий у розслідуванні. Його наслідки насправді настільки невимірювані, що для науковців, суспільних діячів, активістів є робота на століття. Неможливо оцінити втрати нації від цього злочину, тому що ресурс ненароджених людей оцінити неможливо. Як неможливо оцінити й наслідки для людей, що пережили це рабство, руйнування гідності та побуту», — зазначив Оксен Лісовий.
За його словами, є кілька важливих аспектів вивчення та розслідування злочину геноциду. Окрім юридичного, один із надважливих — освітній, який має закласти історичну пам’ять у нащадків про те, що таке геноцид, його наслідки та вшанування пам’яті про пережите.
«Система освіти має формувати в людини інструменти, які будуть давати змогу не тільки знати про злочини, не тільки розуміти факти, цифри, події та їхню послідовність. Ми мусимо дати історичну пам’ять молодій людині, яка має розуміти той біль, що пережили її предки. Геноцид повинен бути осмислений кожним громадянином України ще у юному та підлітковому віці. І це теж виклики, які стоять сьогодні перед педагогами», — зауважив Міністр освіти та науки України.