Рубрика «За Україну, за її волю»

Сьогодні, у День Повітряних Сил ЗСУ, у рубриці «За Україну, за її волю» ми розповімо про одного із «батьків» військової авіації Української галицької армії — Петра Франка. Так, це син того самого Івана Франка, якого ми всі знаємо зі шкільної парти.

З початком Першої світової війни Петро Франко з багатьма друзями-пластунами записався до легіону Українських Січових Стрільців, де, прослуживши рік четарем сотні Романа Сушка (був і розвідником, і кулеметником), захопився літаками. У 1916 році його, як дипломованого інженера, австрійське командування відрядило в авіаційну школу в Райльовац, біля Сараєва, де він отримав кваліфікацію технічного старшини, і згодом деякий час служив у авіаційній частині на Італійському фронті.

«Літак витягають на обширну, рівну площу і хвіст опирають на підставці. Вдягаюся скоро в сподні з бараниці поверх моєї одежі, на се другі сподні з непромокальної скіри, таку ж куртку, і щільну шапку, поприпинану на грудях, довкола сего йде грубий вовняний шалик, щільно запнятий. Ходити в тім доволі тяжко. Лізу до середини літака, що саме відбуває пробу мотору. Мотор зачинає такий голос, що заглушує всіх», — писав Петро Франко про те, як одягався летун у ті часи. Летуном століття тому називали пілота, авіатора.

Летунські навики дуже стали в нагоді, коли проголошена у 1918 році Західно-Українська Народна Республіка взялася за формування підрозділів військової авіації Української галицької армії.

28-річний Петро Франко стає командантом Летунського відділу (авіаційного формування), організовує розбудову аеродромів, навчання молоді, сам бере участь у бойових операціях і як розвідник, і як винищувач. Головним завданням авіації УГА була повітряна розвідка, яка фактично стала єдиним джерелом інформації про розташування та пересування польських військ, але також траплялися і повітряні бої, обстріли з повітря та бомбардування.

Перші літаки Летунського відділу збирали під керівництвом Степана Слєзака зі старих австро-угорських запчастин та монтували на взірець літальних апаратів типу «Бранденбурґ» і «Альбатрос». Часом один справний апарат вдавалося укомплектувати із трьох-чотирьох старих.

Першорядне пальне для літаків постачали з Борислава. Про це командант Летунського відділу УГА Петро Франко домовився зі своїм студентським товаришем по Львівській політехніці інженером Ґонсьоровським.

Франко особисто стежив за тим, як монтували літаки, випробовували двигуни, виправляли неполадки, врешті, як злітали в небо пілоти.

Першими летунами були українці - колишні ветерани австро-угорської армії. Згодом особовий склад поповнили авіатори з Наддніпрянської та Східної України. Щоб підготувати власних фахівців, у січні 1919 року при УГА почали діяти курси летунів-дозорців і механіків-мотористів.

Франко написав спеціальну брошуру «Співділання літаків з гарматами». Вона розповідала про те, як використовувати літаки в бойових ситуаціях.

Петро Франко налагодив співпрацю з головним управлінням Повітряного флоту Української Народної Республіки. Завдяки партнерам Летунський відділ УГА набував літаки, запчастини, амуніцію, авіабомби тощо.

Франко двічі літав на зустріч із головним отаманом Симоном Петлюрою до Проскурова (теперішній Хмельницький), де містився штаб авіації УНР. Петлюра передав «вагон летунських бомб та два прегарні літаки», як згадував поручник. Понад те, Франко пропонував Петлюрі перевести авіацію УНР до Проскурова, а також обʼєднати військово-повітряні сили ЗУНР та УНР.

На лютий 1919 року авіація УГА налічувала майже 400 осіб (із них 11 пілотів та 11 спостерігачів) і вісім придатних до польотів літаків.

Петра Франка по-праву вважають одним із фундаторів української військової авіації. Заслуги Петра Франка високо відзначила Директорія – Симон Петлюра присвоїв воїну Франку звання полковника армії УНР.

За матеріалами Український інститут національної пам'яті та Локальна історія.

Фото: Петро Франко серед летунів. «Локальна історія»

#за_Україну_за_її_волю

Сили територіальної оборони ЗСУ