На сайті The Guardian вийшла стаття про те, як столиця Узбекистану Ташкент бореться за визнання своїх модерністських архітектурних пам'яток на рівні ЮНЕСКО.
На горизонті Ташкента височіють два величезних бірюзових купола - немов перевернуті чаші, що виділяються на тлі хаотичної міської забудови. Одна покрита традиційною узбецькою керамікою, інша виблискує блакитними металевими ребрами. Вони нагадують куполи мечетей Самарканда і Бухари, але приховують зовсім інші споруди.
Вінчає будівлю цирку, побудованого в 1976 році металевий купол - футуристична суміш намету і НЛО, розрахована на 3000 глядачів. Керамічний купол височіє над базаром Чорсу, відкритим у 1980 році: казковий світ риби, фруктів і спецій розміром з два футбольних поля. Ці будівлі є яскравими зразками радянського модернізму, нещодавно номінованого Узбекистаном на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
«Спадщина Узбекистану – це не лише ісламська архітектура, – сказала Гаяне Умерова, голова Фонду розвитку мистецтва та культури. «Ми ризикуємо втратити більш свіжі шари історії і повинні діяти зараз».
З 2018 року фонд активно популяризує архітектуру пізнього радянського Ташкента: організовує конференції, видає книги, проводить дослідження та бере участь у міжнародних виставках. Поштовхом стало резонансне знесення улюбленого городянами Будинку кіно, будівлі циліндричної форми 1982 року, яка поступилася місцем сучасним вежам багатомільярдного проекту «Ташкент Сіті».
Ташкент поєднує технології міжнародного модернізму з елементами східного декоративного мистецтва, натхненного архітектурою Тимуридів.
Серед знакових об'єктів – житловий комплекс «Жемчуг», спроектований як вертикальна версія традиційних махаллас, з внутрішніми двориками на кожні три поверхи. Це унікальний експеримент у міській архітектурі, спрямований на збереження духу життя громади.
Особливий інтерес представляє сонячний сонячний комплекс в Паркенті: гігантська споруда з дзеркал, здатних фокусувати сонячну енергію аж до температури 3000°C.
Модерністська архітектура Ташкента – це не лише данина часу, а й важливий елемент національної ідентичності, символ того, як мистецтво, технології та культура переплелися у прагненні створити «місто майбутнього» на перехресті цивілізацій.
Ознайомитися з повним текстом статті та ілюстраціями до неї можна, перейшовши за посиланням.