Дипломатія серця: як Японія підтримує українське мистецтво

Ця історія розпочалася ще 5 грудня 2024 року, коли у Національній опері відбулася урочиста церемонія підписання Угоди щодо передачі обладнання. Йдеться про пульт керування постановочним освітленням — апаратуру, яка використовується у провідних театрах світу і дозволяє створювати найскладніші візуальні ефекти. Сухо сказати — «нове обладнання», але насправді це значно більше. Це — сучасний подих у легені старовинного театру, нові можливості для творчості й доказ того, що культура залишається на передовій разом із воїнами, дипломатами, лікарями.

Проєкт модернізації став четвертим проєктом уряду Японії, реалізованим у рамках Програми «КУСАНОНЕ». Ця програма, що є частиною Офіційної Допомоги Розвитку (ODA), спрямована на збереження культурної спадщини, розвиток освіти та спорту.

Особливу роль у його практичній реалізації відіграв Благодійний фонд «Велика родина». Участь неурядової організації була умовою гранту, а тому саме фонд займався закупівлею та поставкою обладнання під наглядом аудиторів. Його співробітники працювали на волонтерських засадах, розглядаючи це як свій внесок у розвиток української культури.

Пресбрифінг відкрив генеральний директор – художній керівник Національної опери України Петро Чуприна. Його слова були щирими, навіть дещо особистими: «Сьогодні ми отримуємо обладнання, яке відповідає світовим стандартам і відкриває нові можливості для творчих експериментів. Для нас це не просто технічне оновлення — це підтримка, яка дозволяє українській опері залишатися на культурній мапі світу навіть у найважчі часи. Ми вдячні Японії за цей жест дружби та партнерства».

Пан Чуприна говорив про те, що опера — це більше, ніж сцена. Це символ стійкості країни, яка бореться й водночас творить. Його слова були віддзеркаленням почуттів багатьох: навіть коли над Києвом звучать сирени, у театрі готують прем’єри, а українські артисти виходять на сцену з тією ж самовідданістю, з якою воїни йдуть у бій.

В.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяна Бережна продовжила думку керівника театру. В її словах було і багато вдячності, і тверда позиція: «Ми безмежно вдячні уряду Японії за цю допомогу. Інвестиція в роботу Національної опери — це не просто пульт, це важлива частина української стійкості в час війни. Українська культура — це те, що тримає нас міцними і є основою нашої національної ідентичності».

Її слова — про головне. Бо сьогодні, коли росія намагається зруйнувати не лише інфраструктуру, а й саму українську ідентичність, кожен крок у збереженні культури — це крок до перемоги.

Особливої уваги заслуговує виступ Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Й.В. пана Мацаші Накагомо. Його промова була сповнена і дипломатичної виваженості, і щирості: «Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії Японія розширила підтримку України, зокрема у сфері культури. Сотні культурних та релігійних об’єктів були знищені Росією. У відповідь ми у партнерстві з ЮНЕСКО допомагаємо Україні зберегти її спадщину. Сьогоднішній приклад — ще одна демонстрація нашої відданості».

Пан Посол підкреслив, що Японія не обмежується економічною чи гуманітарною допомогою. Культурна підтримка — це частина великої стратегії солідарності. І ця стратегія має глибоке коріння: ще до війни Японія системно підтримувала українські проєкти через програму «КУСАНОНЕ», а зараз ця допомога стала особливо відчутною.

Ще одну емоційну ноту додала голова Наглядової ради Благодійного фонду «Велика родина» Віра Ульянченко. Саме її команда допомагала реалізувати грант: «Ми щиро вдячні уряду та посольству Японії за підтримку. Ми працювали над цим грантом у кілька етапів і робили це на волонтерських засадах. Бо якщо немає нашої культури — немає за що воювати. Ми й надалі готові з великою відповідальністю працювати разом із цією прекрасною країною».

Її слова — прості й сильні. Це відповідь усім, хто іноді питає: «Навіщо культура під час війни?» Саме вона дає сенс боротьбі, саме вона робить перемогу справжньою.

Подібні ініціативи — це лише фрагмент великої мозаїки співпраці між Україною та Японією. Цього року український павільйон на Expo в Японії відвідали понад два мільйони людей. А міжнародні організації за участі Японії вже допомагають відновлювати сотні пошкоджених українських культурних об’єктів.

Ці факти свідчать: культурна дипломатія працює. Вона створює простір для взаєморозуміння, формує позитивний імідж України у світі, залучає підтримку там, де потрібна довіра.

Нове обладнання для Національної опери — це, здавалося б, технічна деталь. Але за цією «деталлю» — глибокий зміст. Це символ того, що навіть у найтемніші часи сцена залишається освітленою. Що українська музика, спів, танець звучать і звучатимуть — як доказ того, що народ живе, творить і бореться.

Культура — це теж фронт. І на цьому фронті Україна має надійного союзника в особі Японії.

Антоніна Ліннік

Світлини Національної опери України.