Сяйво «Соняшника» у серці Переяслава: нові обрії української культурної дипломатії

Організаторами цієї масштабної акції виступили Міжнародний благодійний фонд «Соняшник» на чолі з його президенткою Аллою Горбуновою та Відділ культури та туризму Переяславської міської ради на чолі з Валентином Шуткевичем, за вагомого сприяння голови Переяславської міської територіальної громади Вячеслава Саулка. Сама назва проєкту - «Соняшник» - обрана не випадково. Це не лише аграрний символ України, а глибокий метафоричний образ тяжіння до світла, незламності та вічного відродження, що сьогодні є надзвичайно актуальним для кожного українця.

Експозиція, що нині подорожує містами України, вражає своєю багатогранністю та інклюзивністю. Тут поряд із полотнами визнаних метрів пензля, як-от лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Валерія Франчука, представлені роботи зовсім юних вихованців Переяславської художньої школи імені Петра Холодного, студентів Київського національного університету технологій та дизайну та Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Такий синтез досвіду та юнацького завзяття створює унікальне енергетичне поле, де традиція зустрічається з новаторством.

Президентка МБФ «Соняшник» Алла Горбунова, ділячись історією проєкту, зазначила, що виставка розпочала свій шлях у Києві, де одна з експозицій вже встигла потрапити до Книги рекордів України. Діяльність фонду охоплює проведення Днів української культури у двадцяти країнах світу, і Переяслав став важливою зупинкою перед майбутнім закордонним туром. За словами пані Алли, головна мета - підтримати митців у складні часи та дати дітям можливість відчути свою причетність до великої справи. Після Переяслава та Фастова роботи планують представити у Національному музеї Тараса Шевченка, а згодом - на світових майданчиках, де вони стануть промовистими свідками нашої культурної ідентичності.

Голова громади Вячеслав Саулко, вітаючи гостей, підкреслив, що для нього соняшник набув особливого, болючого і водночас величного змісту ще з 2014 року, ставши символом пам’яті про трагедію в Іловайську. Проте сьогодні цей образ трансформується у символ життя, що перемагає смерть. На знак вдячності за організацію такого потужного заходу очільник громади вручив Аллі Горбуновій репродукцію картини Тараса Шевченка, отримавши навзаєм унікальну ляльку-оберіг від київської майстрині Світлани Зброй. Цей жест став ще одним прикладом того, як мистецтво єднає громади та серця.

Глибоко філософським був виступ Валерія Франчука. Митець зі світовим ім’ям згадав дитинство, де соняшники навколо городу здавалися дітям небесним сяйвом, що спустилося на землю. Він висловив переконання, що жодні темні сили не здатні загасити це світло, поки в серцях українців живе любов до рідної землі. Цю думку підтримала і шеф-редакторка Часопису «Київ дипломатичний» Антоніна Лінник, зауваживши, що сьогодні світ сприймає Україну крізь призму війни, але наше завдання - через культурну дипломатію показувати красу, творчість та глибинні сенси, які ми несемо людству.

Про технічний та емоційний бік підготовки виставки щиро розповіла директорка Переяславської художньої школи Ірина Кузьмицька. Вона зізналася, що спочатку стикнулася з труднощами: художники й аматори вагалися, чи мають вони відповідні роботи у такий короткий термін. Проте згодом відбулося справжнє диво - творці почали масово відгукуватися, знаходячи у своїх архівах або створюючи заново образи, в яких підсвідомо жив соняшник. Це підтвердило тезу про те, що соняшник і калина є невід’ємною частиною нашого архетипу.

До вітань долучилися й інші поважні гості: заслужений журналіст України Сергій Комісаров,шеф-редакторка журналу «Жінка» Тамара Маркелова, а також представниці освітньої сфери Олена Герасименко та Олена Гур’єва, які говорили про важливість місії вчителя-митця.

«Особливого емоційного забарвлення святу додав виступ тріо бандуристок «Пава» - вихованок класу народної артистки України, професорки Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Людмили Ларікової та талановитих вихованців Переяславської дитячої музичної школи імені Павла Синиці. Звуки народного інструмента у поєднанні з дитячими голосами створили гармонійне тло для споглядання картин, підкреслюючи, що українська культура - це цілісний організм, де слово, колір і звук зливаються в єдину молитву за Україну.

Виставка у Переяславі стала яскравим доказом того, що мистецтво є найкращим інструментом м’якої сили. Кожна представлена робота - чи то професійний живопис, чи то дитяче ткане панно - є зернятком у тому великому «кошику» соняшника, який сьогодні насичує світ вірою в людяність та перемогу світла над темрявою. Плекаючи силу мистецтва, ми плекаємо майбутнє, адже доки живе наша культура, доти вічно житиме й український народ.

Антоніна Ліннік

Світлини надані БФ «Соняшник»