ВІД ПИШНОГО ХЛІБА ДО ГОСТРОГО ПЛОВУ: ТАШКЕНТ — РАЙ ДЛЯ ГУРМАНІВ

Автор статті зазначає, що найкраще зрозуміти узбецьку культуру можна через її кухню та вуличні ятки. У Ташкенті він одразу усвідомив: це не лише скарбниця історії, а й багатих гастрономічних традицій, що передаються з покоління в покоління.

Він нагадує, що Узбекистан, розташований на Шовковому шляху, зберігає безліч пам’яток — від музею Аміра Тимура та комплексу Хаст-Імам до мечеті Мінор і медресе Барак-хан, а Самарканд, Бухара й Хіва не поступаються столиці у своєму історичному спадку.

Для нього як мусульманина важливо було, що вся їжа — халяль. До списку обов’язкових страв увійшли самса, плов, ханум, шашлик і кази. Першим відкриттям став район Чагатай, де в повітрі витає аромат свіжого нон. Хліб тут печуть у тандирі, прикрашаючи чеккічем і кунжутом, та подають із киямаком, медом або фруктами.

Він також відвідав Чорсу-базар із м’ясними рядами, сухофруктами та ремісничими виробами. Особливе враження справили мигдаль і фісташки, що відзначаються якістю та смаком. На Шашличному ринку автор скуштував баранину, яловичину, рибу й кази, а головним відкриттям став ханум — парова страва з тіста з картоплею та цибулею.

Завершальним акордом стало відвідання ресторану Besh Qozon, де плов готують у гігантських казанах на дровах. У ньому поєдналися м’ясо, овочі, спеції та різні види м’яса, зокрема казы, створюючи насичене й гармонійне поєднання смаків.

Прочитати статтю можна пройшовши за посиланням.

Спільний проєкт Посольства Узбекистану в Україні та Часопису