Глибока ніч. Лівійська пустеля — північно-східна частина Сахари.
Намет із натягнутим дахом, але без двох стін — передньої та задньої. Саме тут, далеко від населених пунктів, при яскравому світлі лампи відбулася наша перша зустріч із Лідером.
На світлині:
Світлана Лушкарьова — 1-й Національний канал;
Олена Нікітенко — ТК «Крила»;
Муаммар Каддафі — Лідер Лівійської Джамахірії;
Олександр Кондратенко — ТК «Крила».
1 вересня 1969 року в Лівії відбувся військовий переворот, здійснений підпільною організацією «Вільні офіцери — юніоністи-соціалісти», одним із керівників якої був Муаммар Каддафі. Монархічний режим було повалено, а країну проголошено Лівійською Арабською Республікою.
2 березня 1977 року шляхом ухвалення Себхської декларації було проголошено новий державний устрій, ідеологічні засади якого ґрунтувалися на сформульованій Муаммаром Каддафі Третій всесвітній теорії. Держава отримала назву Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія.
17 лютого 2011 року, на тлі революцій у Тунісі та Єгипті, у Лівії відбувся так званий «День гніву» — масові антиурядові виступи. Вони стали одним із ключових епізодів початку протистояння, що згодом переросло у громадянську війну між прихильниками та противниками режиму Каддафі.
19 березня 2011 року розпочалася міжнародна військова операція проти сил Каддафі. Після ухвалення Радою Безпеки ООН резолюції №1973 коаліція держав розпочала військові дії, зокрема авіаційні удари. Згодом командування операцією перейшло до НАТО.
20 жовтня 2011 року було взято Сирт — останній великий оплот сил Каддафі. Того ж дня Муаммар Каддафі був захоплений і вбитий.
Кому була вигідна смерть Муаммара Каддафі?
Після його загибелі й донині тривають дискусії щодо причин іноземного втручання, політичних та економічних інтересів різних держав, а також щодо того, якою насправді була соціально-економічна модель Лівійської Джамахірії.
У численних публікаціях про тогочасну Лівію наводилися дані про значні державні соціальні програми. Серед них згадувалися:
— високий для африканського континенту рівень ВВП на душу населення;
— безкоштовна державна освіта та медична допомога;
— державна підтримка молодих сімей;
— допомога при народженні дітей;
— програми підтримки громадян, які започатковували власний бізнес;
— пільгове або безвідсоткове кредитування;
— державне фінансування окремих програм навчання та лікування за кордоном;
— субсидування житла, автомобілів та основних соціальних потреб;
— значні державні інвестиції у розвиток охорони здоров’я, освіти та інфраструктури.
При цьому конкретні суми соціальних виплат і масштаб окремих програм, які часто наводяться в публікаціях про Лівію часів Каддафі, суттєво різняться залежно від джерела й потребують окремої документальної перевірки.
За десятиліття існування Джамахірії населення Лівії істотно зросло, значно скоротилася дитяча смертність, а середня тривалість життя збільшилася.
Особливу увагу держава приділяла системі охорони здоров’я та освіті. Лівійські громадяни, які не могли отримати необхідне лікування або певний вид освіти всередині країни, у визначених випадках могли розраховувати на державну підтримку для лікування чи навчання за кордоном.
Одним із наймасштабніших інфраструктурних проєктів Лівії стала «Велика рукотворна ріка» — грандіозна система водопостачання, створена для транспортування підземних вод із водоносних горизонтів Сахари до населених районів країни. Цей проєкт став одним із символів Лівії епохи Каддафі.
Держава також активно підтримувала розвиток сільського господарства та намагалася створювати сприятливі умови для започаткування фермерських господарств.
Значну роль в економічній моделі країни відігравав державний сектор, а Центральний банк Лівії перебував у державній власності.
Окреме місце в політичних поглядах Муаммара Каддафі посідала ідея африканської єдності. Він активно виступав за поглиблення політичної та економічної інтеграції Африки й підтримував концепцію «Сполучених Штатів Африки».
Із цими планами пов’язували й ідею створення спільної африканської валюти, забезпеченої золотом, — так званого африканського золотого динара.
У низці публікацій та політичних інтерпретацій саме цей задум називають однією з можливих економічних причин зацікавленості західних держав у поваленні режиму Каддафі. Водночас твердження про те, що «золотий динар» був головною або справжньою причиною військового втручання 2011 року, залишається дискусійним і не має загальновизнаного документального підтвердження.
Минуло багато років. Змінилися Лівія, світ і наше сприйняття тих подій.
Але в пам’яті назавжди залишилася та вереснева ніч 2002 року: безмежна Сахара, темрява навколо, яскраве світло лампи під відкритим наметом — і наша перша зустріч із Муаммаром Каддафі.